Сюжетна лінія «Пан Журден і його учителі»

Частіше за усе під час вивчення комедії на цю сюжетну лінію не звертають відповідної уваги. Проте, як виявляється, саме вона стає дуже важливої для створення усебічної характеристики головного героя, а також для характеристики часу дії комедії, для осмислення естетичної своєрідності класицизму і т.п... Не слід також забувати, що - в композиційному плані. Тому саме їх характеристика “хазяїна життя” готує сприйняття цього персонажа читачами і глядачами. Мольер дає нам блискучий приклад створення образу героя драматичного твору за допомогою прийому “герой про героя”. Причини, згідно з якими комедія починається з розмови учителів, також є важливою рисою характеристики головного героя. Намагаючись миттєво придбати вишукане благородство, упевнений, що і в цьому випадку саме великі гроші вирішують усі можливі проблеми.
Пан Журден починає надзвичайно бурхливе “навчання”. Учителя музики, танців, фехтування, філософії - ось які фахівці мають “учити” його. На перший погляд, може навіть скластися враження, що такий “універсальний” підхід до власної “освіті”, до власного “вихованню” здатний забезпечити панові Журдену досягнення потрібних йому результатів, але це не так, оскільки головним стає досить незвичайне відношення вікового “учня” і учителів до навчання.
На початку комедії ми дізнаємося що самі учителі добре усвідомлюють насправді вони не зможуть навчити панові Журдена нічому. І не тому не зможуть, що вони є професійно неспроможними, не тому, що вони є свідомими шарлатанами. Навпаки, кожен з них по-своєму - хто більший, хто менший - в захваті від своєї діяльності. Кожен з учителів по-своєму піклується про результати навчання, чесно прагне навчити чомусь пана Журдена, в той же час добре розуміючи, що цей “учений” колись не учитиме. Цього не станеться колись. Тому самому Журдену потрібне не знання, не красиві манери поведінки, не уміння елегантно рухатися (танці і фехтування), не можливість правильно висловлювати свої думки (філософія). Заможному учневі потрібне зовсім інше: він старається, щоб те, що саме він проголошує красивим, розумним, благородним, було визнано учителями як таке, що є красивим, розумним, благородним!
Коли пан Журден говорить учителеві філософії, яка “ніяка мораль мене не стримає”, йдеться не про яку-небудь окремому випадку, а про відношення цього багатія до життя взагалі. Пан Журден давно звик до того, що великі гроші дозволяють йому не звертати увагу на бажання інших людей, які не мають ні грошей, ні благородного походження, тому під час “навчання” він поводиться не як учень, а як такий собі “покупець”, що має можливість придбати усе, тому і капризує.
В той же час чоловік добре визнає власну неписьменність, оскільки цілком відверто скаржиться учителеві філософії : “Така злість мене бере, згадаю, що батько з матір'ю не учили мене різних наук з дитинства”. Пізніше він також досить відверто скаже дружині: “Я б з радістю дозволив відшмагати себе тут при усіх хоча і зараз, аби тільки знати все те, чого учать в школі!” Але сприймає він цю неписьменність в першу чергу як такий недолік, який заважає йому вільно відчувати у світі шляхтичів, досягти бажаного. Тому він відповідає дружині: “Я хочу розуму набратися, щоб не лягти задніх в пристойному суспільстві”. Отже, пан Журден не цінує самі знання, культуру, він лише намагається марно скопіювати зовнішні речі, які, на його думку, може допомогти йому перетворитися на справжнього шляхтича.
В той же час, незважаючи на нібито визнання важливості освіти, його відношення до знань дуже, так би мовити, практичне. Він щиро відчуває подив звичайним для кожної освіченої людини речам, одночасно здоровий глузд допомагає Журдену избегнуть в стосунках з учителями остаточного перетворення на “ходячу забавність”.
Дехто з учителів висловлює йому лестощі, які позбавляли його здорового глузду, зумовлюють виконувати вимоги, які перетворюють його на сміховисько. Але в той самий час самі учителі повинні відмовитися від красивого смаку, від професійного виконання своїх обов'язків, коли пан Журден наполягає на тому, щоб завжди і усе було лише так, як він того хоче. Аргумент, яким його нібито можна переконати зробити завжди простою, учителеві треба лише дати позитивну відповідь на його питання: “А у вельможних панів такі штуки бувають?” Тоді пан Журден погоджується виконувати, але завжди наполягає на тому, щоб саме його точка зору, його погляд були “естетично правильними”!
Коли один з учителів говорить: “Ми тут для того, щоб виконувати усі ваші бажання”, він не лише дає можливість панові Журдену знущатися з мистецтва, а і сам відмовляється від звання художника. Він зраджує своє призначення, оскільки справжнє мистецтво колись не приробляється до смаків “публіки”, воно, навпаки, формує ці смаки, підвищує культурний рівень суспільства. По суті кажучи, це самі художники своєю беззастережною поведінкою роблять так, щоб заможні неуки ставали законодавцями мод у світі мистецтва, коли замість творців стають своєрідними прислужниками цих “хазяїв життя”.
Цей момент можна вважати автобіографічним, адже сам драматург добре знав, що таке за допомогою мистецтва “обслуговувати” інтереси тих, хто, як то кажуть, “замовляє музику”. Ось дві - протилежні - точки зору на мистецтво і художника, з якими ми зустрічаємося в комедії: “…похвала досвідчених людей - найвища насолода”; “Розуміння мистецтва у нього (пана Журдена) в гаманці, а похвала його - червінці”. “Художник і влада” (у тому числі влада грошей!) - ось яку проблему піднімає Мольер в комедії, що вивчається, різні аспекти взаємин художника і влади розглядаються в процесі осмислення відношення пана Журдена до учителів і учителів до пана Журдена. Треба визнати, що ця проблема належить до “вічним” проблемам мистецтва і художників, тому ця сюжетна лінія дає можливість з'ясувати не лише характер головного героя, її обробка виводить школярів на загальнолюдські цінності і проблеми.
Підсумовуючи розгляд цієї сюжетної лінії, вкажемо, що розкриття відношення пана Журдена до учителів і учителів до “шляхтичеві” повинні відбуватися шляхом залучення ключових фрагментів тексту комедії. У найбільш підготовлених класах доцільно запропонувати учневі підготувати повідомлення (дослідницький метод) з теми “Учителі і “хазяї” у комедії російського драматурга Дениса Фонвизина “Недоросток”.